Парадокс формального поліпшення: чому скорочення дефіциту обманливе
Перше півріччя 2026 року демонструє суперечливу картину: бюджетний дефіцит офіційно скоротився до 303,2 млрд гривень, проте це досягнення майже повністю залежить від міжнародної фінансової підтримки. Україна завершила першу половину року з доходами 2,52 трлн гривень та видатками 2,83 трлн гривень, але без 570 млрд гривень грантів від зовнішніх партнерів дефіцит сягнув би близько 876,7 млрд гривень.
Це означає, що внутрішні джерела покривають лише малу частину видатків. Приріст власних доходів складав усього 18,3%, тоді як реальна зростаюча потреба в фінансуванні залишається закритою рахунок іноземної допомоги.
Військові видатки: невпинна тяжкість на казні
Близько 70% усіх бюджетних видатків спрямовується на безпеку й оборону. Для воюючої держави це логічна необхідність, однак такої концентрації ресурсів означає різку нехватку коштів для інших критичних напрямів.
- Річний ресурс оборонного сектору після червневих коригувань досяг 4,367 трлн гривень
- Енергетична інфраструктура отримує обмежені асигнування
- Соціальні видатки залишаються стиснутими
- Капітальні ремонти та розвиток транспортної мережі відкладаються
Майже нульова динаміка капітальних видатків означає накопичення проблем для майбутніх бюджетів. Відкладені ремонти сьогодні трансформуватимуться у значно більші потреби завтра.
Тиск на державні фінанси у другому півріччі буде лише зростати через збільшення обороту видатків на оборону.
Громадський борг: зростання під вплив курсу та політики
Державний борг України досяг 9,49 трлн гривень, із них понад 75% є зовнішнім боргом. Подальше ускладнення полягає в тому, що близько 80% зобов'язань номіновано в іноземних валютах або спеціальних правах запозичення (СПЗ).
З одного боку, структура кредитів сприятлива: 66,4% портфеля припадає на кредити від міжнародних партнерів, а середньозважена ставка становить лише 4,43%. З іншого боку, залежність від валютного курсу та рішень донорів робить гривневу вартість боргу дуже чутливою до змін макроекономічного середовища.
- Більшість боргу зв'язана з умовами міжнародних кредиторів
- Коливання курсу гривні впливають на фактичний розмір зобов'язань
- Затримки у отриманні грантів можуть спровокувати проблеми з рефінансуванням
- Необхідність погашення основної суми у наступні роки зростатиме
Внутрішнє фінансування: ОВДП як недостатня альтернатива
Державні облігації внутрішньої позики (ОВДП) покривають лише частину потреб у фінансуванні. Станом на 1 серпня 2026 року залучення коштів від розміщення нових цінних паперів майже дорівнюють погашенням попередніх випусків, тобто чисте внутрішнє фінансування залишається мізерним.
Розширення ринку ОВДП потребує комплексного підходу, включаючи нормалізацію процентних ставок та забезпечення предиктивності бюджетної політики.
Темпи економічного зростання: чому вони не відповідають потребам
Економіка України зростає на несередньо повільному темпі. Міжнародний валютний фонд прогнозує ВВП зростання 1,0–1,6% у 2026 році, Національний банк України – 1,8%. Така динаміка недостатня для забезпечення самостійного фінансування видатків та реалізації плану відновлення.
На тлі величезних потреб у реконструкції інфраструктури, які оцінюються понад 587 млрд доларів, слабке внутрішнє виробництво стає критичною вразливістю. Без прискорення розвитку приватного сектора країна залишатиметься залежною від зовнішніх трансфертів.
Ключові ризики: від залежності до дистабілізації
Головна загроза полягає не в одномоментній неплатоспроможності, а в тривалій структурній залежності від грантів і пільгових кредитів за одночасної слабкості приватної інвестиційної активності. Залишення у такому стані створює хронічну вразливість:
- Затримки у отриманні міжнародної допомоги можуть паралізувати функціонування держави
- Зростання політичної невизначеності серед донорів посилює ризик
- Накопичена потреба в капітальних видатках буде вибухово зростати в мирний період
- Низькі темпи економічного зростання гальмують розвиток податкової бази
Нинішня стабільність бюджету – це дорога пауза, а не міцна основа для довгострокового відновлення, якщо не будуть вжиті радикальні структурні реформи.
Стратегія виходу: від залежності до економічної стійкості
Для подолання залежності від донорів Україна має реалізувати скоординований план на кілька напрямів одночасно.
Детінізація економіки – першочергове завдання, оскільки значна частина доходів залишається поза системою фіскального обліку. Розширення податкової бази дозволить урядові залучати більше ресурсів без підвищення ставок на формальний сектор.
Захист продуктивних капітальних видатків критично важливий. Без енергетичного розвитку, відновлення транспортної мережі та модернізації виробництва зростання ВВП залишатиметься мінімальним. Сучасна практика відкладання таких видатків накопичує проблеми для майбутніх років.
Багаторічне гарантоване зовнішнє фінансування має стати основою планування. Пакети допомоги мають розроблятись на період не менше 3–5 років з чіткою передбачуваністю, що дозволить уряду стратегічно розподіляти ресурси.
Розширення внутрішнього ринку ОВДП та поліпшення податкової адміністрації доповнюють набір необхідних реформ. Крім того, розвиток приватного сектора та залучення внутрішніх інвестицій мають стати центральною частиною економічної стратегії.
Висновок: час дій, а не паралічу
Близько половини 2026 року демонструє, що формальне скорочення дефіциту без структурних змін – недостатня умова для довгострокової стійкості України. Країна не може нескінченно покладатися на міжнародну благодійність, навіть якщо вона подається у формі кредитів із пільговими умовами.
Детінізація, захист капітальних видатків, розвиток внутрішніх джерел фінансування та прискорення економічного зростання – це не опціональні заходи, а невідкладні умови переходу від залежності до самостійності. Без них нинішня бюджетна стабільність залишиться лише дорогою паузою перед новими кризами в мирний період.
Часті запитання
Чому дефіцит бюджету в першому півріччі 2026 скоротився, якщо доходів не вистачає?
Дефіцит скоротився завдяки майже 570 млрд гривень міжнародних грантів від донорів. Без цієї підтримки дефіцит становив би близько 876,7 млрд гривень. Таким чином, формальне поліпшення є результатом зовнішньої допомоги, а не внутрішніх реформ.
Яка частка видатків припадає на оборону та безпеку?
Близько 70% усіх бюджетних видатків спрямовується на оборону, безпеку, громадський порядок і судову владу. Після червневих змін річний ресурс оборонного сектору збільшено до 4,367 трлн гривень, що означає ще більший тиск на казну у другому півріччі.
Чи достатньо темпів економічного зростання для самостійного фінансування потреб?
Ні. Прогнозоване зростання ВВП на рівні 1,0–1,8% у 2026 році є недостатнім для забезпечення видатків та реалізації плану відновлення вартістю понад 587 млрд доларів. Без прискорення розвитку приватного сектора країна залишатиметься залежною від зовнішніх трансфертів.
Які ризики несе залежність від іноземного боргу, номінованого в іноземних валютах?
Понад 80% українського боргу номіновано в іноземних валютах або СПЗ. Це робить гривневу вартість зобов'язань чутливою до коливань курсу. Крім того, залежність від політичних рішень донорів та можливих затримок у отриманні грантів посилює вразливість країни.
Які конкретні кроки мають усунути залежність України від міжнародної допомоги?
Стратегія має включати: детінізацію економіки для розширення податкової бази; захист продуктивних капітальних видатків на енергетику та інфраструктуру; багаторічне гарантоване зовнішнє фінансування; розширення внутрішнього ринку облігацій та поліпшення податкової адміністрації; розвиток приватного сектора та залучення внутрішніх інвестицій.
Чи можна вважати нинішню бюджетну стабільність довгостроковим рішенням?
Ні. Нинішня стабільність – це дорога пауза, а не міцна основа для відновлення. Без структурних реформ бюджетне здоров'я залежатиме від зовнішніх чинників, а накопичена потреба в капітальних видатках буде катастрофічною в мирний період.