Експорт металобрухту: як вирівняти умови та захистити бюджет України

Чому експорт брухту стає критичною проблемою для України

Металобрухт — це дефіцитна сировина, яка забезпечує роботу вітчизняних металургійних підприємств і поповнює державний бюджет через експортні мита. Проте нині ринок опинився в скрутному становищі: заготівля скорочується, заготівельні пункти закриваються, а производство металу падає через військову ситуацію й логістичні перешкоди. На цьому тлі виникає критична суперечність — одна частина сектору вимагає вільного експорту, інша — захисту вітчизняної сировини. Рішення цієї дилеми визначить, чи зможе Україна утримати стабільність економіки й збільшити дохідну частину бюджету.

Нерівні умови створюють дефіцит і втрати бюджету

Основна проблема полягає в асиметрії правил експорту. Коли брухт вивозиться до країн Європейського Союзу, експортне мито не застосовується. Однак після потрапляння на європейський ринок сировина може бути реекспортована до третіх країн — держав Азії, Африки чи інших регіонів, де немає торговельних обмежень. У результаті створюється могутна схема обходу мита, яка наносить подвійний удар по Україні.

Правила мають бути рівними. Не повинно бути ситуації, коли через окремий напрямок можна фактично обійти експортне мито.

Згідно з розрахунками фахівців, втрати бюджету від таких реекспортних схем становлять понад 3 мільярди гривень щорічно. Це означає, що держава втрачає кошти на оборону, соціальні програми та розвиток інфраструктури. Одночасно дефіцитна сировина виходить за межі України замість того, щоб живити місцеві металургійні підприємства.

Проблеми металургійної галузі на тлі експортних схем

Металургійні підприємства опинилися у вулиці без виходу. Їхнім основним джерелом сировини був вітчизняний металобрухт, який мав би перероблятися в промислових печах. Проте:

• Сировина витікає за кордон через нульові мита до ЄС;
• Виробництво падає через брак матеріалів і військові навантаження;
• Внутрішній попит на готову металургійну продукцію нестабільний;
• Конкурентоспроможність зменшується через невідповідність умов торгівлі для різних напрямків експорту.

Результат — металургійні підприємства не можуть збільшити виробництво через брак доступу до дешевої місцевої сировини, яка замість цього експортується як сировина до ЄС, а потім як готова чи напівготова продукція повертається в Україну набагато дорожче.

Повна заборона — не рішення, але схеми реекспорту — гірше

Деякі сторони пропонують повну заборону експорту металобрухту як панацею від проблем. Проте економісти справедливо зауважують, що такий крок буде занадто радикальним і може спровокувати інші дисбаланси. Заготівельники втрачатимуть каналами збуту, що призведе до згортання операцій і подальшого падіння збору брухту. Замість цього потрібен збалансований підхід, заснований на реальній статистиці споживання, виробництва й потреб обох секторів.

Як має виглядати справедлива система експорту

Рішення повинно передбачати:

1. Однакові правила для всіх країн — мито мають застосовувати незалежно від того, чи експортується брухт до ЄС, США чи будь-якої іншої держави;
2. Механізм контролю реекспорту — необхідно запровадити систему відстеження, щоб запобігти схемам, коли сировина вивозиться під виглядом однієї операції, а насправді здійснюється інша;
3. Квотування, засноване на внутрішніх потребах — визначити обсяги експорту відповідно до потреб металургійних підприємств і видобутку брухту;
4. Прозора комунікація між секторами — розробити механізм взаємодії заготівельників, металургів і органів влади.

Справедливі умови означають, що жоден сектор не матиме переваг за рахунок іншого. Навпаки, система має бути спрямована на те, щоб всі учасники ринку розвивалися і водночас держава отримувала необхідні дохідні надходження.

Вплив на економіку України в 2026 році

У поточних умовах кожна копійка бюджету має критичне значення. Втрата 3 мільярдів гривень щорічно — це не просто цифра, це реальні можливості для оборони, медицини та відновлення інфраструктури. Крім того, посилення внутрішнього металургійного виробництва під час війни дозволяє забезпечити національну безпеку й зменшити залежність від імпорту критичних матеріалів.

Рішення у сфері експорту металобрухту мають враховувати довгострокові інтереси України як держави, а не короткострокову вигоду окремих гравців ринку. Це вимагає політичної волі й готовності знайти компроміс, заснований на даних і справедливості.

Висновки: баланс замість крайнощів

Експорт металобрухту — не питання моралі, а питання економічної стратегії. Україні потрібні рівні умови для всіх експортерів, дієвий контроль над реекспортними схемами й механізм, що захищає як бюджет, так і розвиток місцевого виробництва. Це можливо досягти лише через конструктивний діалог, прозорість і готовність знайти баланс між інтересами сировинного сектору й переробної промисловості.

Роботу над цим мають розпочати негайно — економіка України не може чекати. Справедливі правила гри — це основа для стійкого розвитку й збереження критичної для держави сировини.