Криза ГМК в Україні 2026: причини поглиблення й наслідки

Критична ситуація у гірничо-металургійному комплексі

Українська гірничо-металургійна галузь переживає найважчий період з початку повномасштабної військової агресії. Одночасно на підприємства діють кілька взаємопов'язаних факторів, які роблять виробництво та експорт практично неможливими. Внутрішнім фінансовим розрахункам та логістичним розв'язанням потрібні термінові й скоординовані дії.

Основні чинники поглиблення кризи

На металургійний комплекс одночасно тисне складний комплекс викликів:

• Цілеспрямовані російські воєнні удари по ключових виробничих потужностях
• Блокада чорноморських морських портів, які були основним каналом експорту
• Нові торговельні квоти та обмеження Європейського Союзу
• Запровадження механізму CBAM з додатковими фінансовими витратами
• Значне підвищення цін на електроенергію для виробництва
• Збільшення залізничних тарифів на 30%, що впливає на вартість доставки

Удари по металургійним гігантам

Найбільший збиток припав на два найважливіші виробничі комплекси. У серпні місяці російські операції двічі атакували стратегічне підприємство та один раз завдали удару по іншому ключовому виробнику. При цьому пошкоджені критична доменне виробництво та енергетична інфраструктура обох заводів.

Ці два підприємства разом забезпечують приблизно 72% всього українського виробництва сталі.

За експертними оцінками, тривалий простій обох заводів може привести до скорочення загального випуску сталі приблизно на 2 млн тонн до завершення 2026 року. Це означатиме падіння на критичному для економіки напрямку.

Блокада портів як економічна ловушка

Морські порти Чорного моря були основним транспортним коридором для реалізації металопродукції. Блокада портів скоротила можливість експорту на більш ніж 50% від поточних обсягів. Деякі високомаржинальні категорії товарів, як-от труби та залізничні колеса, можна експортувати через альтернативні маршрути, але логістичні витрати значно зростають.

Для виробників продукції з вищою доданою вартістю ситуація також критична. Один з провідних виробників закріпив виробничі майданчики через скорочення європейських квот.

Криза у гірничо-збагачувальному секторі

Зупинка основних комбінатів

Найбільш гострою залишається ситуація у гірничо-збагачувальних комбінатах. Один з найважливіших комплексів припинив роботу через неможливість вивезти накопичену сировину морем. Інший ГЗК простоює з 2024 року внаслідок непомірних витрат на електроенергію та дороговизни альтернативної логістики.

Виробництво на об'єднаному комплексі, у складі якого три великих комбінати, у серпні скоротилося приблизно на третину.

Нерентабельність альтернативних маршрутів

Для експортерів залізної руди морські шляхи не мають реальної альтернативи. До війни більше половини морського експорту йшло до Азії, де руда коштує близько 95–105 доларів за тонну. Альтернативна логістика через західні портові терміналу потребує додаткових 50–60 доларів за тонну, що робить такі поставки абсолютно нерентабельними.

Експортери залізорудної сировини щомісячно можуть втрачати щонайменше 500 тисяч тонн матеріалу, що становить 30–40% від можливого експортного потенціалу.

Масштаби падіння виробництва у другому півріччі 2026

Виробництво залізорудної сировини може впасти на 50% у другому півріччі 2026 року через поєднання трьох факторів: морської блокади, простою найбільших металургійних заводів та логістичної кризи.

Експерти спеціалізованих центрів стежать за тенденціями та констатують: якщо раніше припускалось 35% падіння випуску лише через морську блокаду, то з огляду на тривале закриття найбільших виробничих комбінатів, реальна цифра може сягнути критичних 50%.

Наслідки для економіки України

Вклад ГМК в ВВП та експорт

Гірничо-металургійний комплекс, разом з пов'язаними виробництвами, формує близько 5,5% від загального обсягу валового внутрішнього продукту України. Крім того, галузь забезпечує приблизно 15% всієї експортної виручки країни. У попередньому році експорт металопродукції перевищив 6 млрд доларів, що свідчить про критичне значення сектору.

Прямі й непрямі збитки

Прямі фінансові втрати від блокади портів оцінюються у 150–200 млн доларів щомісячно. Однак ця цифра не враховує серйозних непрямих наслідків:

• Подорожчання імпорту необхідної промислової сировини
• Збитки від тривалого простою виробничих потужностей
• Падіння продуктивності праці й обладнання
• Втрата економічних переваг масового виробництва

Вплив на інші галузі

Криза металургії вже безпосередньо вдарила по залізничному транспорту: вантажна база скоротилася приблизно на чверть. Бюджетні надходження також різко упали — у 2025 році найбільші металургійні компанії сплатили до всіх рівнів бюджету понад 33 млрд гривень.

Можливі шляхи вирішення кризи

Європейська допомога та торгові умови

Важливим кроком могло б стати повернення спеціальних торговельних режимів, які діяли на початку повномасштабної агресії. Скасування торговельних бар'єрів для української металопродукції на ринку ЄС та звільнення від механізму CBAM могли б значно поліпшити ситуацію.

Відновлення портової логістики

Найважливішою передумовою для порятунку галузі залишається відновлення безпечної роботи чорноморських портів. Саме морська логістика дозволяє зберігати рентабельність масового експорту всіх основних видів металургійної продукції та залізної руди.

Без швидких і скоординованих дій українського уряду та міжнародних партнерів поточна криза може мати набагато важчі й тривалі наслідки для економіки, ніж найгостріші потрясіння першого року повномасштабної військової агресії.

Висновки та перспективи

Гірничо-металургійний комплекс України залишається критично важливим для національної економіки й оборони. Розв'язання кризи потребує термінових комплексних заходів на державному й міжнародному рівнях. Затримка з прийняттям рішень може призвести до незворотних наслідків для промислового потенціалу країни й забезпечення соціальних програм.