Міноборони погодило ТТХ зброї: як прискорити контрактацію у 2026

Що таке ТТХ і чому вони критичні для оборонного замовлення

Тактико-технічні характеристики (ТТХ) — це детальні описи властивостей озброєння та військової техніки, які визначають, яка саме продукція потрібна Силам оборони. Без затверджених ТТХ неможливо запустити тендери на закупівлю, що призводить до затримок у поставках критичного озброєння на фронт.

Останні місяці українська оборонна система зіткнулася з парадоксом: виробники готові випускати продукцію, держава потребує озброєння, але бюрократичні процеси блокували запуск замовлень. Затримка з ТТХ стала головною причиною паузи в контрактації, яка тривала майже п'ять місяців на деяких напрямках.

Результати зустрічі Міноборони з оборонною промисловістю

Вперше за значний період часу представники Міністерства оборони України провели розширену зустріч з виробниками озброї. На засіданні, яке тривало близько трьох годин, були присутні численні заступники міністра оборони та обговорювалися найгострші питання контрактації.

Головні результати розмови:

• Затвердження ТТХ — переважна більшість тактико-технічних характеристик вже погоджена і передана в Агенцію оборонних закупівель для запуску процедур
• Визнання фінансових обмежень — Міноборони відкрито визнало складність бюджетної ситуації та залежність від європейської допомоги
• Запуск електронної системи — до кінця місяця планується впровадження платформи для відстеження статусу заявок та контрактів

Як формуються ТТХ: роль центрів компетенцій та Генерального штабу

Багато хто гадає, що ТТХ розробляє Міноборони або агенція закупівель. Насправді процес більш складний. Центри компетенцій збирають дані про бойове застосування озброї на основі досвіду військовослужбовців, а Генеральний штаб формує на цій основі технічні вимоги.

Проблема полягала у синхронізації між цими органами:

1. Центри компетенцій накопичують інформацію про використання зброї в бойових умовах
2. Генеральний штаб на основі цих даних формує ТТХ
3. Затвердлені характеристики передаються в Міноборони
4. Міноборони спрямовує їх в Агенцію оборонних закупівель
5. Лише тоді можна запустити тендер на закупівлю

Тривалий час непорозуміння між Генштабом і Міноборони гальмували цей процес. Крім того, більшість центрів компетенцій критично недоукомплектовані кадрами, що сповільнює підготовку документів.

Фінансування оборонних закупівель: чому грошей не вистачає

Міноборони не приховувала складність фінансової ситуації. Значна частина средств на озброєння надходить із зовнішніх джерел — міжнародної допомоги та грантів від партнерів. Однак ці кошти поступають нерівномірно.

План контрактації забезпечений грошима лише частково. Внутрішній ресурс України не покриває всіх потреб Сил оборони, тому держава активно шукає резерви й перерозподіляє кошти на найпріоритетніші напрямки.

Щоб не зупиняти закупівлі, Міноборони намагається:

• Перенаправляти ресурс з менш критичних проектів
• Запускати прямі закупівлі без проведення тендерів, де це дозволяється законодавством
• Узгоджувати графіки фінансування з європейськими партнерами

Електронна система взаємодії ринку і держави

Одна з обіцянок Міноборони — запуск спеціальної платформи для відслідковування замовлень. Раніше нормального зворотного зв'язку з приватними виробниками налагодити не вдавалося, що породжувало невизначеність і невпевненість у процесі.

Нова система дозволить:

• Відслідковувати статус своєї заявки в реальному часі
• Бачити прогрес розгляду тендеру
• Отримувати сповіщення про зміни в контрактах
• Скоротити час на отримання інформації від органів влади

Це має значно прискорити взаємодію між виробниками, Агенцією оборонних закупівель та Міноборони.

Проблема нереалістичних дедлайнів у тендерах

Навіть з затвердженими ТТХ залишається серйозне препон. Цикл виробництва складної озброї може тривати від трьох до шести місяців — від підписання контракту до поставки готового продукту. Цей час включає:

• Авансування грошей виробнику
• Закупівлю компонентів та матеріалів
• Випробування продукції перед отриманням
• Серійне виробництво

Однак тендери часто виставляються з нереалістичними дедлайнами, що змушує дрібних та середніх виробників не подавати пропозиції. Вони не можуть ризикувати, коли на підпис контракту дається час, якого вочевидь недостатньо.

Ризик паузи в закупівлях: уроки мінулого

На початку 2026 року оборонна промисловість уже пережила п'ятимісячну паузу в замовленнях на наземні роботизовані комплекси. Це мало катастрофічні наслідки:

Виробник не може місяцями утримувати кваліфіковану команду та виробничу лінію без замовлень, а потім за один день повернути серійне виробництво на повну потужність. Це технічно й економічно неможливо.

Повернення до роботи після такої паузи обходиться дороже й займає більше часу, ніж безперервне виробництво. Гарантування постійного потоку замовлень — це не лише ділова необхідність, але й стратегічне питання для оборонної спроможності.

Що залишається невирішеним

Незважаючи на позитивні кроки, деякі питання ще чекають на рішення:

• Кадровий дефіцит центрів компетенцій — очікується відчутний прогрес лише до кінця місяця
• Множинні штрафні санкції — залишається проблема одночасного застосування кількох санкцій за одне порушення контракту
• Синхронізація між установами — хоча процеси налагоджуються, але остаточного розв'язання ще немає

Перспективи на останню чверть року

Затвердження ТТХ та запуск електронної системи мають створити умови для прискорення контрактації в залишок 2026 року. Однак успіх залежить від того, чи виконаються обіцянки в намічені терміни.

Галузь потребує не лише одноразових зустрічей, але й системного діалогу з державою. Регулярна координація між Генштабом, Міноборони, центрами компетенцій та виробниками — це запорука стабільного потоку замовлень, на якому будується оборонне виробництво.

Перезавантаження системи оборонної контрактації — складна і тривала робота, але її успіх критичний для спроможності держави забезпечити Сили оборони необхідним озброєнням.