Франція обмежує закупівлю зброї для України за межами ЄС: чому розійшлися країни

Європейські розбіжності щодо фінансування оборони України

Від початку 2026 року розгоряється гострий дебат в Європейському Союзі про те, звідки має закуповувати оборонну продукцію Україна за европейські кошти. На дворі розробляється потужний фінансовий механізм підтримки, оцінений у 90 мільярдів євро, що включає значні обсяги військової допомоги. Однак думки членів ЄС щодо того, як витрачати ці кошти, розходяться кардинально, особливо це стосується можливості звертатися до постачальників поза межами спільного ринку.

Фінансові умови українського кредиту на 2026-2027 роки

Новий кредит передбачає розподіл надходжень на дві основні сфери. Із загальної суми 60 мільярдів євро спрямовано на військову допомогу, а решта 30 мільярдів євро залучається для економічної стабілізації держави. Ці ресурси мають стати критичною підтримкою для країни, що перебуває в стані противаги.

Базові правила кредиту встановлюють чіткі межі: Україна вправі витрачати максимум 35% вартості оборонної продукції на закупівлі поза межами ЄС та Європейської економічної зони. Проте передбачено механізм винятків для ситуацій, коли європейські аналоги недоступні або місцеві виробники фізично не можуть забезпечити необхідні обсяги в потрібні терміни.

Чинні винятки та позиція Єврокомісії

Нині Єврокомісія схвалила два конкретні винятки для українських закупівель:

• Китайські комплектуючі для безпілотників — компоненти, що виробляються третьою країною, оскільки європейський потенціал неспроможний забезпечити масштаб потреб;
• Американські ракети-перехоплювачі Patriot — військовий спецсегмент, де США залишаються єдиним надійним постачальником із необхідною якістю та темпами випуску.

Обидва винятки ухвалені як тимчасові рішення, спрямовані на вирішення невідкладних потреб упродовж складного військово-політичного періоду.

Позиція Франції: обмеження за межами ЄС

Франція займає жорстку позицію щодо термінів дії та обсягу винятків. Країна наполягає на тому, щоб дозволи залишалися виключно тимчасовими, а фінансування поступово переорієнтовувалося на європейський оборонний комплекс. Така позиція пояснюється того, що Франція володіє одним із найпотужніших оборонно-промислових потенціалів у Європі.

Париж випускає франко-італійські системи SAMP/T, які позиціонуються як європейський аналог американського Patriot і можуть замінити американські закупівлі на французькі.

Під тиском економічних інтересів Франція прагне зміцнити позиції своєї оборонної промисловості, спрямовуючи близько 60 мільярдів євро переважно на закупівлі європейської продукції.

Позиція країн Північної та Східної Європи

Інтереси Франції зустрічають відкриту опозицію з боку низки європейських партнерів. Дев'ять країн — Німеччина, Польща, Швеція, Фінляндія, Нідерланди, Данія, Естонія, Латвія та Литва — висловили однозначну позицію:

1. Надання максимальної свободи закупівель Україні є необхідністю;
2. Прагматичний підхід до використання винятків критично важливий для швидкого постачання необхідної техніки;
3. Дерогація від правил (відступ від стандартного регулювання) повинна залишатися інструментом для закупівель матеріалів третіх країн.

Ці держави, як правило, граничать з Россією або мають прямі зацікавленості в посиленні оборонної спроможності України, тому рівень закупівель американських або інших міжнародних систем для них пріоритету не становить.

Чому виникла така розбіжність?

Основна суперечка зводиться до невідповідності інтересів різних гравців:

• Економічні інтереси Франції — просування своєї оборонної промисловості та залучення замовлень на європейське озброєння;
• Військові реалії українців — потреба в найефективнішій та найдоступнішій зброї незалежно від походження;
• Геополітичні позиції Північної Європи — прямий інтерес у найскоростішому посиленні української оборони.

Перспективи розвитку ситуації

Наразі конфлікт інтересів залишається невирішеним. Нинішня система дозволів створює складність у плануванні закупівель і затримує поставки критичної зброї. Попри це, обговорення показують готовність європейських лідерів знаходити компромісні рішення, які б задовольняли і потреби України, і амбіції європейської оборонної промисловості.

Ефективна оборона залежить не від походження зброї, а від її своєчасного надходження та стратегічної доцільності застосування.

Майбутній розвиток цієї ситуації залежатиме від того, чи змога Європа знайти баланс між підтримкою України та розвитком власного озброєння. Це буде критичним тестом для єдності ЄС у надзвичайні часи.