З села на сцену: дитинство у Кураховому та перші кроки в театрі

Ніна Набока народилася в невеликому селі на Донеччині, де родина її прожила покоління за поколінням. Вже з дитячих років сценічне мистецтво було її призванням – в п'ять років вона вже виступала на сцені, а рішення стати акторкою прийшло природно, без сумнівів. Односельчани називали її «Нінка-артистка», бачучи невтримну тягу дівчинки до театру.

Батьки підтримали її вибір без сумніву. Батько, шахтар за професією, мав неповну освіту, але був людиною чемною та люблячою. Мати була освіченою жінкою, яка дорожила книгами й розумом. В селі панувала україномовна культура – село мало багатовікову історію, задовго до промислової колонізації Донбасу російськими робітниками в XX столітті. Випускниця окружного читацького конкурсу Донецької області запам'ятала дитинство як період чистої творчості і внутрішньої впевненості.

Шлюбне триумвірество: любов, втрата та цінність партнерства

У особистому житті Набока пережила три шлюби, кожен із яких залишив глибокий слід у її душі. З першим чоловіком вона виховала дочку Одарку, але розлучилася через його частові відрядження, гульки й насильство. Акторка не пояснила компроміс із жорстокістю: уже при другій спробі піднести руку вона вийшла від нього.

Другий чоловік був перекладачем, роботу якого вона глибоко поважала. Вони прожили разом чотири роки, але запалення легень переросло в запалення мозку, і лікарня не змогла його врятувати. Цей біль Набока переживала найтяжче.

Третій чоловік був начальником першого, яких вона знала багато років. Він хворів, й акторка доглядала за ним, як за дитиною, але залежність від алкоголю не дозволила йому впоратися з недугою. Набока каже, що з усіма трьома чоловіками вона поводилася як господиня за натурою – готувала, прала, доглядала за їхнім здоров'ям, і вони любили її за це й надавали матеріальну опіку.

Поясняючи своє ставлення до насильства в цих стосунках, вона твердо висловила переконання:

«Я артистка, я ходити в синцях не буду! Жінки мовчать, забиті, але я не та жінка. Не можна дозволяти простягати до себе руки. Це найстрашніше, що може бути».
Вона настійно радить іншим жінкам не терпіти насильство навіть один раз – другий раз це вже звичка.

Творчість на межі: між комедією та драмою

На сцені й екрані Набока легко балансує між колоритними українськими персонажами та глибокою драматургією. Проте найбільш гордою роллю вона вважає участь у італійському фільмі «Тривала втеча», де вона втілила образ Рокі – жорстокої й цинічної жінки, позбавленої людяності через тривалі психологічні випробування.

На жаль, цей фільм так і не був показаний українській публіці через відсутність фінансування на переклад українською мовою. Для акторки це обурення – кожна акторка мріє отримати подібну роль за все життя, а невозможність поділитися цим з українськими глядачами болить глибоко. Режисер фільму був задоволений її роботою, його успіх в Італії й Росії підтвердив майстерність Набоки.

Набока висловлює мрію зіграти образи Миколи Гоголя та його персонажів – Пульхерію Іванівну з «Старосвітських поміщиків», Сваху з «Женитьби» і Марію з «Ревізора». Ці ролі розкривають повноту її таланту і дозволяють «купатися» в ліриці й психологічному глибині.

Радянське кіно проти сучасності: брак фінансування й совісті

Набока розпочала кар'єру ще в Радянському союзі, де велике кіно затверджувалось у Москві, а українські актори часто отримували менші ролі. Гонорари варіювалися від 11,50 до 35 карбованців залежно від ставки й кількості знімальних днів. Московські актори отримували в 10–100 разів більше.

У той час вона брала участь у «Мужності» – фільмі Бориса Савченка про будівництво Комсомольськ-на-Амурі, де знімалися актори з усіх радянських студій: від «Мосфільму» до «Білорусьфільму».

Українська кіноіндустрія сьогодні, за словами Набоки, страждає не від брака сценаріїв чи таланту, а від браку фінансування. Режисери та продюсери часто творять чудові фільми на мізерні бюджети, але з часом брак коштів убиває проекти або затримує їх релізи на роки. Вона наводить приклад фільму Вадима Томенка «Будинок

Часті запитання

Чи знімається Ніна Набока в 2026 році?

Акторка продовжує працювати в кінематографі, хоча і робить знижки на гонорарах залежно від ролі та знімальних днів. Вона активна в театральній творчості й висловлює бажання зіграти більш складні драматичні образи, зокрема персонажів Гоголя.

Чим закінчився фільм 'Тривала втеча' з Ніною Набокою?

Фільм вийшов в Італії та Росії та отримав позитивні відгуки режисера. Проте в Україні його так і не показали через відсутність коштів на переклад українською мовою, що глибоко обурює акторку.

Як Ніна Набока ставиться до мобілізації?

На початку повномасштабного вторгнення вона розглядала можливість пішти на тилові посади, щоб готувати їжу й прати одяг для військових. Сьогодні, через похилий вік і проблеми зі здоров'ям, вона не в змозі фізично служити.

Чи пошкоджено будинок Ніни Набоки в Кураховому?

Так, батьківський будинок акторки в Кураховому був повністю зруйнований російськими обстрілами, як і родинне кладовище, де поховані її предки впродовж поколінь. Це для неї одна з найбільших особистих трагедій цієї війни.

Як Ніна Набока критикує знаменитостей під час війни?

Вона різко засуджує публічних людей, які демонструють розкішне життя в соцмережах – гуляння в барах, відпочинок на морях за кордоном, фото з шампанським. На її думку, коли солдати гинуть в окопах, це цинічне глумління над країною.

Скільки дітей у Ніни Набоки?

У неї одна дочка Одарка від першого чоловіка. Вона дорожить цим даром материнства як спадщиною своєї молодої любові та одноюї з найважливіших цінностей у житті.